Юннати відзначили Всесвітній день ветландів ( водно-болотних угідь)

Щорічно 2 лютого у світі відзначається День водно-болотних угідь, започаткований з нагоди ухвалення Конвенції з охорони водно-болотних територій,  підписану 2 лютого 1971 року в іранському місті Рамсар.

         Упродовж посушливих сезонів  водно-болотні угіддя вивільняють накопичену воду, затримуючи початок засухи, і загалом мінімізують водний дефіцит.

         Таким чином, ветланди  відіграють чималу роль у збереженні біорізноманіття та екологічної рівноваги, вони є важливим джерелом ресурсів живлення різних тварин,  очищають воду, поглинають та накопичують карбон, захищають від повеней та пом’якшують вплив посух. Крім того, водноболотні угіддя забезпечують людство відновлювальними природними ресурсами для ведення господарської діяльності.

           Педагоги Закарпатського обласного екологонатуралістичного центру долучилися до відзначення  Всесвітнього дня водноболотних угідь.

 Основною метою виховного природоохоронного заходу  є підвищення обізнаності дітей про важливість  цих унікальних  середовищ у нашому житті. Кожен має усвідомити, що водно-болотні угіддя можуть стати ключовими для вирішення проблем, пов’язаних зі змінами клімату.

         Всі заняття педагоги розпочинали з історії виникнення цього екологічного свята, адже водно-болотні угіддя відіграють велику роль у кругообігу води та багатьох важливих хімічних елементах у природі.

 Болота, або як їх ще називають „легенями планети”, часто називають „світовою холодильною установкою” завдяки властивості поглинати та утримувати вуглекислий газ із атмосфери під час повільного розкладання органіки та одночасно протидіяти так званому „парниковому ефекту”.

         Зокрема, на  гуртках  „Юні охоронці природи” та „Лікарські рослини” керівницями Оксаною Стрічко, Анастасією Спащук  з юннатами  переглянуто презентацію про Всесвітній день водноболотних угідь,  де  вихованці мали змогу глибше ознайомитися з тваринним та рослинним світом боліт. Також з цікавістю діти експериментували з анаграмами,

 прагнули правильно скласти прислів’я та визначити із запропонованих рослин тільки ті, які ростуть на болоті.

Керівницею Ганною Андрусь з вихованцями гуртка „Юні садівники”  попередньо проведено екскурсію до Чорних озер, де юннати спостерігали за змінами водойми. Педагог пояснила гуртківцям, як  і чому заростає озеро, перетворюючись частково  на болото.

 На закріплення знань про почуте керівниця гуртка провела квест, де діти виконували заздалегідь підготовлені на картках завдання, також використала дидактичну гру „Біологічне лото”, а на завершення школярі  малювали птахів, які живуть на болотах.

На гуртку „Природа рідного краю” з інклюзивною формою навчання заняття  проходило тепло й затишно. Керівницею гуртка Юліанною Курак використані завдання про рослинність боліт, а тваринний світ діти вивчали у формі розмальовок.

      Всі педагоги на своїх заняттях розповідали юним природоохоронцям – дослідникам і про Рамсарські угіддя Закарпатської області, до яких належить 167 різних за розміром озер стариць. Їх більше, ніж 300 об’єктів загальною площею 1600 кв. км. – це більш, ніж 12 відсотків території Закарпатської області. Деякі з цих ветландів мають статус міжнародного значення загальною площею понад 2,1 тисячі гектарів, серед яких:

— „Урочище Озірний — Бребенескул” площею 1656,91 га, що на території Рахівського району (Карпатський біосферний заповідник);

— „Атак — Боржавське” площею 283,4 га на території Берегівського та Виноградівського району (регіональний ландшафтний парк „Притисянський”);

— „Долина нарцисів” площею 256,0 га на території Хустського району (Карпатський біосферний заповідник);

— „Печера Дружба” площею 0,13 га на території Тячівського району (Карпатський біосферний заповідник);

— „Чорне багно” площею 15,0 га на території Іршавського району (національний природний парк „Зачарований край”).

         Слід відмітити, що педагоги Закарпатського  обласного екологонатуралістичного центру на своїх заняттях, розповідаючи про ветланди, використовували  різні інноваційні форми навчання: вікторину, диспут, квест, екскурсію, тому юннатам було  надзвичайно цікаво і побачене та почуте викликало захоплення, потяг до пізнання природи.

         Тож бережімо і охороняймо багатства водноболотних  угідь –  унікальних, цінних і корисних для довкілля територій!

Оксана Стрічко,

методистка відділу екології та природоохоронної роботи

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *