Вивчаємо біорізноманіття Чорних озер

20 червня, у перший день щорічної навчально-польової практики юннати екоцентру і діти переселенці здійснили екскурсію до Чорних озер з метою вивчення біорізноманіття цієї цікавої екосистеми.

Інформацією про походження Чорних озер, найпоширеніших представників рослинного і тваринного світу поділилися Ольга Величканич, Оксана Стрічко і Ганна Андрусь, педагоги екоцентру.

Система рукотворних, так званих Чорних озер, що розташовані в південно-західній частині Ужгорода, неподалік кордону зі Словаччиною, утворилася внаслідок забору глини для виробництва цегли на місцевому цегляному заводі. Варто відзначити, що в озерах мало хто наважується плавати через досить високу забрудненість води. Вони є дуже небезпечними через можливість зараження лептоспірозом.

Відомі ці озера лише місцевим мешканцям та певній кількості рибалок. Можливо, саме тому тут вільно почуваються водні та навколоводні тварини і рослини.

Розпочалося вивчення флори і фауни місцевості із знайомства з родиною лебедів шипунів, які облюбували цю спокійну місцину. Нещодавно у них з’явилися трійко малят, яких вони ревно оберігають і навчають дорослому життю. До речі, подружні пари у лебедів-шипунів утворюються на все життя. Раціон лебедів складається з водяних рослин з додаванням дрібної рибки, жаб і різних комах. Юннати знають, що птахів ні в якому разі не можна підгодовувати хлібом, тому пригощали їх подрібненими яблуками.

Окрім лебедів, на озері мешкають лиски звичайні та крижні, у яких також вже з’явилися малята. Тому варто дотримуватися тиші, щоб не сполохати птахів.

Крім звичних для озер очерету та рогозу, на Чорних озерах нам зустрілися і червонокнижні види рослин, такі як водяний горіх плаваючий і сальвінія плаваюча. Незвичайна реліктова рослина водяний горіх Trapa natans  має кілька назв: чортів горіх, водяний каштан, чилім, рогульник плаваючий. Це однорічна трав’яниста водна рослина, поширена у озерах та ставках. Має незвичайний плід, дуже поживний та смачний – горіх з двома-чотирма зігнутими загостреними шипами. Неконтрольований горіховий промисел, кліматичні зміни, погіршення екологічної ситуації призвели до різкого скорочення чисельності рослини, внаслідок чого водяний горіх занесено до Червоної книги.

Сальвінія плаваюча Salvinia natans – невелика однорічна різноспорова папороть, що плаває на поверхні стоячих і повільно проточних вод. Зарості сальвіній служать хорошим притулком для мальків риб в перші тижні їх розвитку. Зменшення кількості рослин пов’язано насамперед із забрудненням  та висиханням прісних водойм.

Юннати зазначили, що минулого року в цей час сальвінія у великій кількості спостерігалася на озері, а цього року зустрічаються лише поодинокі екземпляри. Натомість, на відміну від минулого року, збільшилася кількість водяного горіха, який килимом вкриває прибережні смуги води.

Серед деревних порід, що зростають по берегу озер, юннати відзначили декілька видів верб, осику, черешню, аличу, клен-явір тощо. Звернули увагу і на лікарські рослини, такі як звіробій звичайний, хвощ польовий, подорожник великий, кропива дводомна, липа серцелиста, череда трироздільна, повторили правила заготівлі лікарської сировини і лікувальні властивості кожного виду рослин.

Серед комах вдалося спостерігати за бабками Красуня діва Calopteryx virgo, водомірками, метеликами Волове око Maniola jurtina, мухами-дзюрчалками.

Юні дослідники під керівництвом Ганни Андрусь провели нескладні порівняльні досліди на визначення pH питної та озерної води. Спостерігаючи за кольором індикатору, юннати дійшли висновку, що вода в обох зразках є нейтральною.

Учасники екскурсії мали змогу закріпити отримані знання за допомогою гри «Вірно визнач представників флори і фауни озер», розв’язання анаграм та кросвордів, знаходження варіантів вирішення проблемних питань тощо.

Захід проведено у співпраці Закарпатського обласного еколого-натуралістичного центру з ГО „Закарпатське товариство охорони природи” та Institute of Ecological and Religious Studies – IERS (керівник Alexander Bokotey) у рамках проєкту «Церкви, релігійні та громадські організації для екоосвіти національних меншин», що реалізується Міжрелігійним та громадянським природоохоронним форумом Східної Європи (IRCEF) у співпраці зі Союзом охорони природи Німеччини (NABU) за підтримки Міністерства іноземних справ Німеччини (Federal Foreign Office of Germany).

Ольга ВЕЛИЧКАНИЧ,

завідувачка відділу біології та дослідницько-експериментальної роботи ЗОЕНЦ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *