Виховна година до Дня Соборності України

Возз’єднались в ті далекії роки наші предки на віки…

Мета: поглибити знання вихованців про історію виникнення свята Соборності України; пригадати ст. 20 Конституції України; ознайомити з цікавими фактами про Україну; виховувати патріотичні почуття та повагу до державної атрибутики.

Обладнання: державна символіка, Конституція України, малюнки калини, барвінку, портрети видатних людей.

Хід проведення виховної години

Це моя земля, це твоя земля Неповторна і єдина.
Це моя земля, це твоя земля
Україна, Україна!

День Соборності— свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 року.

Свято встановлено в Україні „…враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республікидля утворення єдиної (соборної) української держави…” згідно з Указом Президента України (Леонід Кучнма) „Про День соборності України” від 21 січня 1999року.

Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.

У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня.
Аніж земний в чужині рай.
їм красить все їх рідний край
Нема без кореня рослини,
А нас,людей,без Батьківщини.

Керівник. — Про яку святиню говориться у вірші? (Про Україну).

У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події.

Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель. Ми з вами сьогодні будемо гортати сторінки життя.

І. Сторінки історії України.

ІІ. Державні символи України.

ІІІ. Народні Символи України.

IV. Мій край – моя історія жива.


Так вже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об’єднання розрізнених частин України в єдину землю однієї держави. Західноукраїнські землі входили до складу Австро-Угорщини, але, на відміну від східних земель, тут українці мали ряд політичних свобод і всебічно розвивали культурне та громадсько-політичне життя.

9 жовтня 1918 р. на засіданні австрійського парламенту майбутній глава уряду ЗУНР К.Левицький висловив загальне прагнення галицького народу до Києва. 20 жовтня 1918 р. на багатотисячній маніфестації у Львові відомий західноукраїнський політичний і громадський діяч С.Вітик закликав до негайної злуки з Великою Україною.

Українська Національна Рада, яка 3 січня 1919 року одностайно прийняла ухвалу про злуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою.

Київські видання друкували численні статті, інформації, інтерв’ю, присвячені об’єднанню українських республік.

І ось настав день, за який українці боролись упродовж багатьох століть. Уранці 22 січня біля святої Софії було велелюдно. Вхід з Володимирської вулиці прикрашала тріумфальна арка з гербами історичних земель України. Під звуки оркестру крокували військові підрозділи. «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна – в одну Велику Україну…

Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».

З того часу вже стали марними спроби наново поставити той штучний кордон. І в цьому велика заслуга творців Акту Соборності 22 січня 1919 року.

Таким чином, вперше за шістсот років був зроблений серйозний крок до об’єднання більшості етнічних українських земель в єдину державу.

Ось як описував ті події один із учасників: «Живий ланцюг справив на мене неповторне враження. Народ був у надзвичайному піднесенні, навкруги дзвеніли патріотичні пісні. Раз у раз лунали здравиці на честь українського народу. Над головами у височині витав дух свободи». День Соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли був підписаний відповідний Указ Президента України. Згідно з цим документом 22 січня – день, коли був проголошений в 1919 році Акт Злуки, встановлено Днем Соборності України.

Живий ланцюг

ІІ. Державними символами України

Керівник. Друга сторінка: “Державні символи України”.

Кожна країна світу обов’язково повинна мати свої три символи. Що ж означає слово «символ»?

Символ – це умовне позначення якогось предмета, поняття чи явища. Вистраждавши, виборовши волю, Україна має тепер свої державні символи. Назвемо їх.

Загадки

1. Символічний знак, ключ до історії, роду, міста, держави. (Герб).

2. Грецьке слово, означає урочисту, похвальну пісню на честь богів і героїв. (Гімн).

3. Наш стяг – пшениця у степах

Під голубим склепінням неба’. (Прапор)

Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтою кольорів.

Прапор – це державний символ.Він є в кожної держави;

Це для всіх ознака сили,

Це для всіх ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє небо, жовте — жито;

Прапор свій оберігаєм,

Він святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки вже — народом,

Українським в України

Вікторина

1. Назвіть один із найдавніших знаків, який є гербом України. (Тризуб)

2. Коли було прийнято постанову про Державний прапор України і якого він кольору?
(28 січня 1992 р., жовто-блакитний)

3. Як називається Гімн України? («Ще не вмерла Україна»)

4. Хто є автором слів Гімну України? (Павло Чубинський)

5. Назвіть український Національний герб. (Тризуб)

6. Назвіть найбільшу святиню українського народу в музичній символіці. (Гімн)

7. Назвіть композитора, який вірш П. Чубинського поклав на музику, цей твір невдовзі
став гімном. (Михайло Вербицький)

Наступна сторінка — “Народні символи України”.

Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У нас це верба, калина, барвінок та ін. Про це говорить прислів’я: “Без верби і калини нема України”.

— Калина – символ кохання, краси, щастя. Навесні вона вкривається білим цвітом, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю; нею лікуються. Про калину складено багато пісень, легенд, приказок.

— Почувши слово “Україна”, зразу ж уявляєш вербу над водою, тополю у полі…
Можливо, ви чули від ваших родичів пісню “В кінці греблі шумлять верби”? Це пісня про
кохання і прекрасне, горде дерево. Окрім краси, верба дає багато користі. Вона, ніби
позначка води на землі. Тому й копають криниці під вербою, бо на сухому місці це дерево
ніколи не росте.

— Коли ще використовують вербові гілочки? (У Вербну неділю святять вербу.
Дорослі і діти хльоскають одне одного освяченими прутиками, приказуючи:

Не я б’ю — верба б’є.

За тиждень — Великдень.
Недалечко – червоне яєчко!

Спаси і сохрани, Матір Божа, під своїм покровом.

— На це хльоскання ми одне на одного не ображались, оскільки верба давала силу та здоров’я.

А зараз послухайте легенду ще про один символ України.

Легенда про барвінок

Ця рослина, коли ще не мала своєї назви, дуже заздрила запашній фіалці, бо та була у великій шані серед людей. І тоді вона звернулася до богині Флори, щоб та подарувала їй аромат, красу і людську любов. Але богиня не була всесильна – не могла вона нагородити рослину великою красою. Зате дала їй назву “вінка”, що означає “перемога”. І відтоді люди почали вбачати в барвінкові цілющу силу, яка перемагає тяжкі недуги. За це люди подарували рослині свою любов.

— Отже, хрещатий барвінок — символ вічності.

Сторінка 4. Мій край-моя історія жива.

Керівник. Про що може вестися мова на цій сторінці? (Роздуми дітей).

— На долю нашого народу випало багато героїчного і водночас трагічного. Здавна земля наша була ласим куснем для сусідів. Як ніякий інший народ, українці заплатили за своє право на волю мільйонами життів своїх синів і дочок. Історія України – це історія народу, який протягом багатьох століть боровся за свою незалежність. Мабуть, ніхто не уявляє України без Запорозької Січі. Серед тих, хто віддав своє життя за щастя народу, імена славних лицарів — (учні тримають портрети героїв, по черзі називають їхні імена). Учні:

— Дмитро Вишневецький – Байда – був першим кошовим Запорозької Січі;

— Петро Сагайдачний;

— Іван Сірко;

— Богдан Хмельницький;

— Максим Залізняк;

— Іван Мазепа;

Керівник: Сьогодні ми поговоримо про своє місто в якому ми живемо.
Діти чи є у вас родичі з інших областей України? Чи спілкуєтесь ви з ними?

Чи їздите до них в гості?

Розповідь учнів.

Керівник: Ось уже і перегорнута остання сторінка .

Цікава ж вона!

Красивий, щедрий рідний край
І мова наша солов’їна .
Люби, шануй, оберігай
Усе що зветься Україна!

Оксана КРЕМІНЬ,

завідувач відділу організаційно-масової роботи

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *